|
«Зойчина квартира» (п'єса). Є і твори про
загибель інтелігенції: «Дні Турбіних» , «Біг» (п'єси), «Біла гвардія» (роман)
|
Кінець 1920-х pp. 1926
|
Починається
цькування Булгакова.
Обшук у квартирі; забрали рукопис «Собачого
серця» (до 1980-х pp. заборонене)
|
1929
|
Сталін назвав твори Булгакова
«непролетарською літературою, яку
треба крок за кроком вичавлювати ( выживать) зі сцени». Булгаков
звернувся до Сталіна з проханням «изгнать за пределы СССР». Залишено
без відповіді
|
1928 - 1940
|
Працює над романом «Майстер і Маргарита»
|
1939
|
Написав п'єсу «Батум» про революційну
діяльність Сталіна, де було багато натяків на цого жорстокість. Цькування
посилилось. У результаті здоров'я Булгакова погіршилось
|
10.05.1940
|
Булгаков помер зі словами:
«Чтобы знали,
чтобы знали...»
Поховано в Москві на Ново дівочому цвинтарі
|
15 травня 2008 року, виповниться 117 років від
народження Михайла Булгакова, який народився в Києві і
де пройшло його дитинство та юність. Він палко і щиро любив Київ все своє
життя. "Немає гарнішого міста на світі, ніж Київ", - казав Булгаков в своєму оповіданні "Я вбив" вустами доктора Яшвина, в якому
легко вгадати автора.
Михайло Булгаков народився в сім'ї
викладача Київської Духовної Академії Опанаса Івановича Булгакова в Києві, на Воздвиженській вулиці, 28 - в будинку священника Матвія
Бутовського і за два тижні був ним охрещений по православному обряду в
Хрестовоздвиженській церкві (на Подолі). Ім'я ж отримав Михаїл - на честь
заступника і охоронця Києва архангела Михаїла.
В 1909 році він закінчив Першу Олександрівську
гімназію і цього ж року став студентом медичного факультету Київського университету. В 1908 р. Михайло Булгаков познайомився з
саратовською гімназисткою Тетяною Миколаївною Лаппа, що приїхала в Київ на
канікули, з якою в 1915 р. і одружився.
В 1915 році, в розпал першої світової війни Булгаков виявляє бажання служити військовим лікарем в морському відомстві, але за
станом здоров'я не отримує дозвіл на несення військової служби. Натомість
починає працювати лікарем в Київському військовому шпиталі на Печерську з
дозволу самого ректора університета.
В 1916 році Булгаков успішно складає випускні іспити в університеті і починає працювати лікарем
у прифронтових шпиталях Кам'янець-Подільського і Чернівців. Він зараховується
лікарем "резерву Московського військово- санітарного управління" і
поступає у роспорядження смоленського губернатора з метою роботи в земствах. З
осені
1916 р. Булгаков працює лікарем Нікольської земської лікарні Синівського уїзду Смоленської
губернії, а з вересня 1917-у Вяземській міській земській лікарні завідуючим
інфекційним та венеричним відділенням.
В кінці лютого 1918 року повертається з жінкою у Київ
і оселяється в батьківському домі, що на знаменитому Андріївському узвозі, 13
(кв. 2), де зараз знаходиться музей Михайла Булгакова. 14 грудня 1918 року в Київ увійшли війська Української Директорії на чолі з
С.В. Петлюрою, і Булгаков
в складі офіцерської дружини безуспішно намагався
захистити уряд гетьмана П.П. Скоропадського.
На початку лютого 1919 року Булгаков мобілізувався як військовий лікар в армію Української Народної Республіки,
а при відступі українських військ з Києва успішно дезертирував. В кінці серпня
цього ж року він, імовірно, був мобілізований в Червону Армію як військовий
лікар і разом з нею залишив Київ.
14-16 жовтня 1919 р. разом з частинами Червоної Армії
він повернувся в Київ і в ході боїв на вулицях міста перейшов на бік Збройних
сил Півдня Росії (або потрапляє до них у полон). Тоді в третьому Терському
козацькому полку Булгаков
почав працювати військовим лікарем і в його складі
прибуває на Північний Кавказ, де брав участь в поході на Чечен-аул і Шалі-аул
проти повсталих чеченців.
26 листопада 1919 року в
газеті "Грозний" виходить перша публікація Булгакова - фельетон
"Грядущие перспективы", а в січні 1920 р. в
"Кавказской газете" (Владикавказ) виходить фельетон
"В кафе", потім публікується "Дань
восхищения" (вірогідно, це оповідання "Юнкер").
З весни 1920 р. Булгаков працює завідуючим літературним відділом підвідділу мистецтв
Владикавказького ревкому,
потім завідуючим театральним відділом цього ж
підвідділу, читає лекції перед виставами оперної і драматичної трупи місцевого
Російського театру, пише п'єсу "Самооборона" (гумореска на одну дію),
прем'єра якої відбулася 4 червня 1920 року на сцені Першого Радянського театру Владикавказа.
21 жовтня 1920 р. на ній відбулася прем'єра п'єси "Братья
Турбины (Пробил час)", а вже 28 жовтня Комісія з обстеження
діяльності підвідділу мистецтв різко критикує діяльність цієї установи і Булгакова виганяють з роботи. Але він продовжує писати - працює над комедією "Глиняные женихи (Вероломный
папаша)", за 10 днів створює п'єсу "Парижские
коммунары", працює над романом на основі свого раннього нарису
"Недуг".
Восени 1921 р. Булгаков приїхав в Москву і працював секретарем Літературного відділу, завідувачем
хронікою тижневика "Торгово-промышленный вестник", репортером газети "Рабочий". В лютому 1922 р. в газеті "Правда" з'являється його репортаж "Эмигрантская
портняжная фабрика" - перший булгаковський твір, що вийшов в
московській пресі. Потім він пише для газети "Гудок", співпрацює з
берлінською "Накануне",
а саме, в її літературному додатку, публікується в
журналі "Рупор".
Восени 1922 р. Булгаков бере участь в засіданнях літературного гуртка "Зеленая лампа", де
читає свої оповідання, а пізніше - глави роману "Белая
гвардия", повісті та п'єси. В січні 1923 р. виходить публікація
другої частини "Записок на манжетах" в московському журналі "Россия",
продовжується робота над першою частиною романа
"Белая гвардия" (робоча назва - "Желтый прапор").
20 квітня 1923 р. Булгаков вступив у Всеросійський Союз письменників, а в кінці літа закінчив повість "Дьяволиада", яку подав до альманаху "Недра". В січні 1924 р. на вечорі, що був влаштований видавцями "Накануне"
в центрі обслуговування іноземців він познайомився з
Любов'ю Білозерською, яка нещодавно повернулася з-за кордону і яка цього ж року
стане його другою дружиною.
На початку жовтня 1924 р. Булгаков закінчив повість "Роковые яйца" і запропонував її до видавництва "Недра". В журналі "Красный
перец" він публікує оповідання "Три вида свинства",
а в журналі "Смехач"
- оповідання "Обмен веществ" і "Записная книжка". Протягом тієї осені він разом з Білозерською
пише незакінчену комедію з "французького життя" "Белая глина", що скоріше за все повторює сюжет його владикавказької п'єси "Глиняные женихи".
В журналі "Россия" за 1925 р. виходить перша, а потім друга частина булгаковського роману "Белая
гвардия". В січні 1925 р. Булкаков починає писати повість "Собачье
сердце", яка вже наступного року мала б інсценізуватися у
МХАТі, але так і не інсценізувалася у зв'язку із забороною повісті. 1926 року
керівники Художнього театру дали згоду на початок репетицій "Белой
гвардии", а студія ім. Вахтангова уклала з Булгаковим договір на комедію "Зойкина квартира". З
Московським Камерним театром Булгаков уклав угоду на
п'єсу "Багровый
остров".
7 травня 1926 р. в кімнаті Булгакова
відбувся обшук - було вилучено машинописні примірники
повісті "Собачье
сердце", а також рукописи щоденника, після чого письменник
поїхав в Ленінград. Там виступав на літературно-художньому вечорі з читанням фельетону
"Похождения Чичикова" і познайомився з
Михайлом Зощенко,
Євгеном Замятіним та Анною
Ахматовою, з якими потім заприятелював. В Ленінграді Булгаков також провів переговори з театрами щодо постановок його вже написаних і
нових п'єс.
5 жовтня 1926 р. відбулася премьера п'єси "Белая
гвардия" під назвою "Дни Турбиных" у МХАТі, а 28 жовтня - премьера "Зойкиной квартиры" в Театрі ім. Вахтангова.
На початку 1928 р. Булгаков працює над п'єсою "Бег", репетиції якої почалися
у МХАТі та в ленінградському Большому драмтеатрі вже
того ж року. Але в 1929 р. забороняють "Бег", знімають п'єсу "Зойкина квартира" в Театрі ім. Вахтангова і "Дни
Турбиных"у МХАТі.
В травні 1929 р. письменник запропонував у видавництво
"Недра"
главу "Мания фурибунда" з роману "Копыто инженера" (майбутнього "Майстра и Маргарита"), що була підписана псевдонімом "К. Тугай", але
її не публікують. В червні відбулася остання вистава "Багрового
острова" в Московському Камерному театрі.
Тоді Булгаков написав Сталіну,
Калініну, Горькому
листи- заяви з проханням дозволити йому виїхати з
СРСР, оскільки на батьківщині йому не вдається заробити на існування. В січні
1930 р. він пише братові в Париж про своє тяжке матеріальне становище. Але
продовжує працювати далі - презентує літературно-репертуарному комітету МХАТа
свою нову п'єсу "Кабала святош" про Мольєра, а в березні отримує
заборону на неї від Главреперткому.
18 квітня 1930 р. Булгакову телефонував Сталін і в розмові було вирішено, що драматург звернеться з
проханням зарахувати його режиссером-ассистентом у МХАТ. Там він працює над інсценуванням гоголівських "Мертвих
душ", але художня рада МХАТа не приймає його першу редакцію. Він продовжує
свою роботу над "Мертвими душами" і починає писати п'єсу "Адам и
Ева".
Тоді, в кінці грудня 1930 р. - на початку січня 1931 р., в підмосковному будинку відпочинку Булгаков зустрівся с
Оленою Сергіївною Шиловською, яка потім стане його
третьою дружиною.
В 1931 році Булгаков працює над своєю
п'єсою "Кабала святош", переіменовує її на "Мольєр",
отримує від Главреперткому дозвіл і укладає угоди на її постановку з Большим драматичним театром і МХАТом. Однак, через' півроку дирекція Большого драматичного театру відхиляє "Мольєра" і розриває договір з
драматургом. Але в цьому ж, 1932 році, в МХАТі поновлюється постановка його
п'єси " Дни
Турбиных", Булгаков також працює над книгою
про Мольєра.
1932 рік став
для Булгакова переломним в
особистому житті:
3 жовтня він розлучається з Любов'ю
Білозерською, а 4 жовтня реєструє шлюб з Оленою Шиловською, яка бере його
прізвище. Булгаков
також поновлює роботу над майбутнім "Майстром і Маргаритою",
над яким працює всю зиму 1932- 33 pp.
В 1934 р. Булгаков укладає договір на постановку його п'єси "Блаженство" з
Московським Театром сатири і пише заяву з органи влади з проханням дозволити
йому двомісячну закордонну поїздку, на що отримує відмову. Не припиняє писати
роман "Мастер
и Маргарита", починає працювати над кіносценаріями
("Мертвые
души", «Ревізор") і новою п'єсою "Александр
Пушкин".
1936 р.
в газетах оголошується конкурс на шкільньїй підручник з історії СРСР і Булгаков вирішує взяти в ньому
участь.
В 1938 році Булгаков завершує останню
рукописну редакцію роману "Мастер и Маргарита". Цього ж року в нього різко погіршується зір - перша ознака нефросклерозу і
тоді він диктує дружині останні виправлення до свого славетного роману. 13
лютого 1940 р.
Булгаков востаннє диктує поправки до тексту "Майстра і Маргарита",
а 10 березня вмирає.
Після смерті Булгакова його "головна книга" - роман "Майстер і Маргарита" - вперше побачила світ в 1966-67 pp.. Вона була опублікована в двох номерах журналу "Москва" (в №11 за
1967 рік і №1 за 1967 рік). Але зразу ж після опублікування роману пішли чутки,
що він в журналі поданий неповністю, до того ж за журнальним не послідувало
книжкового видання, як тоді практикувалося. В тому ж 1967 році Самвидав почав
розповсюдження машинописного тексту "Купюры из «Мастера и Маргариты", підготовленого Оленою Сергіївною Булгаковою. А в 1973 році московське видавництво "Художественная литература" видало обмеженим накладом великий том прози Булгакова, що включав повний текст "Майстра і Маргарита".