Поль Верлен. - Поль Верлен - Світова література на межі XIX-XX ст - Каталог статей - Cвітова Література
Четвер, 08.12.2016, 17:03
Вітаю Вас Гість | RSS

Світова література

Категорії розділу
Французька поезія XIX-XX [0]
Шарль Бодлер [3]
Французька поезія XIX-XX
Поль Верлен [3]
Французька поезія XIX-XX
Артюр Рембо [4]
Французька поезія XIX-XX
Драматургія на межі XIX –XX [0]
І. Ібсен [3]
Драматургія на межі XIX –XX
Джордж Бернард Шоу [3]
Драматургія на межі XIX –XX
Моріс Метерлінк [3]
Драматургія на межі XIX –XX
Антон Чехов [3]
Драматургія на межі XIX –XX
Європейська проза на межі XIX-XX ст [0]
Оскар Уайльд [4]
Європейська проза на межі XIX-XX ст
Е. М. Ремарк [1]
Європейська проза на межі XIX-XX ст
Джек Лондон [2]
Європейська проза на межі XIX-XX ст

Каталог статей

Головна » Статті » Світова література на межі XIX-XX ст » Поль Верлен

Поль Верлен.

Поль Верлен — найвидатніший французький поет-символіст.


План:
1)Дитинство та юність.
2)Становлення митця.
3)Дорогами Європи.
4)Верлен — «король поетів».
5)Поезія Верлена.


1) Дитинство та юність. Поль Верлен народився 30 березня 1844 р. в Мецці, в сім’ї офіцера. Після пе¬реїзду родини до Парижа він закінчив ліцей(1858) і у двадцятирічному віці почав працювати чиновником у Паризькій міській ратуші. Згодом Верлен одружився і проводив звичайне чиновницьке існування. Але пое¬зія, якою він захоплювався ще з шкільних років(Свій перший відомий вірш «Смерть» (1858) він надіслав В.Гюго), приваблювала його значно більше, ніж кар’єра.


2) Становлення митця. Перша публікація Вер¬лена припадає на 1863 р. (сонет «Пан Прюдом»). На початку літературної діяльності він був близьким до знаменитої тоді поетичної групи «Парнас». У ранніх поетичних збірках Верлена («Сатурнічні вірші», «Ви¬шукані свята») відбувається поступовий перехід від властивої парнасцям любові до «застиглої» краси, від матеріального відчуття світу до химерності, нереаль¬ності зображувальних образів. У передачі настроїв, миттєвих відчуттів у цих  перших книгах поета уже помітний вплив імпресіонізму.
   Ще більшою мірою намагання звільнитися від «живописності» вірша, від його парнаської пластичності помітно у найкращій поетичній збірці Верлена — «Романси без слів» (1874). Вже сама назва збірки свідчить про жвавий інтерес автора до мелодійності вірша. Пізнання свого внутрішнього «Я» через музику — такий шлях видався поетові новаторським і найправильнішим. Тоді ж таки у вірші «Поетичне мистецтво» (1874) Верлен обґрунтувати значення музикальності як основи символістської поетики.


   3) Дорогами Європи. У дні Паризької Комуни Верлен працював у бюро комунарської пропаганди. У цей час він познайомився з юним поетом Рембо. Не¬забаром це знайомство переросло в глибоку дружбу. Спільність духовних зацікавлень і глибоке взаєморозуміння стали настільки міцними, що Верлен розлучається із сім’єю і друзі покидають Париж. 
   Поети вирушають спочатку до Бельгії, А потім — до Англії. «Геніальний Рембо допомагає Верлену відкрити себе, відкрити у собі поетичну стихію, яка до того часу тільки пробивалася…Два короткі роки Верлен живе своїм власним життям, і ці два роки обезсмертили його ім’я» (Є.Еткін). 
    Проте складні стосунки друзів закінчилися сваркою, під час якої Верлен поранив Рембо пострілом з револьвера. Брюссельський суд засудив Верлена до двох років ув’язнення. 


    4) Верлен — «король поетів». У 1880-х роках до Верлена приходить слава. Широко відомими стали твори з поетичної збірки «Далеке і близьке» (1884) і символістський вірш-маніфест «Поетичне мистецтво». Верлен відіграв значну роль у пробудженні інтересу до творчості поетів-символістів, опублікувавши книгу «Прокляті поети» (1884). До неї увійшли нариси про шістьох поетів, у тому числі про Рембо, Малларме та про самого Верлена. Теорії своєї він не створив, але завжди стверджував, що істинна поезія — поза межами холодного ідеалізму, що завдання поезії — розширити внутрішній світ людини, що майбутнє за вільним віршем. 
    Верлен змінив багато професій: був чиновником, учителем, фермером, журналістом, але так і не знайшов спокою та достатку, останні роки свого життя він провів у злиднях. Поет поступово деградував, перетворившись на хворого волоцюгу, і помер у 1896р.


Категорія: Поль Верлен | Додав: oleh888 (19.03.2011)
Переглядів: 2228 | Рейтинг: 4.5/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1049
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2016
Конструктор сайтів - uCoz