Твір "Війна і мир" - Л. Толстой - Світова література XIX ст - Каталог статей - Cвітова Література
Четвер, 08.12.2016, 17:01
Вітаю Вас Гість | RSS

Світова література

Каталог статей

Головна » Статті » Світова література XIX ст » Л. Толстой

Твір "Війна і мир"

                       "Війна і мир”


                               План

  1) Історія створення

  2) Історія основного роману

  3) Жанр

  4) Образна система

  а) Андрій Болконський

  б) П’єр Безухов

  в) Образи Наташі Ростової та княжни Мар’ї

1)   У1856 р.Л.Толстой розпочав роман "Декабристи”. Героєм його мав стати учасник повстання 1825 р. на Сетанській площі, який повертається післязаслання із Сибіру. Але поступово, працюючи над складною історичною темою, письменик иідчув необхідність розширити рамки роману, тому він звертається до подій Вітчизняної війни 1812 р., у якій брав участь його герой – декабрист. Кінецюь кінцкм оповідь розпочинається з 1805 р. Автор писав у щоденику, що хоче провести своїх героїв ”через історичні події 1805, 1807, 1812 і 1856 років”. Таким чином, "Війна і мир” мала стати частиною грандіозного плану письменика, який охоплював найважливіші події російського життя. Проте в процесі роботи він змінює свої наміри й обмежується періодом 1805 – 1820 рр. Хоча весь історичний проект письменника не був здійснений, роман "Війна і мир” став великим досягненням художнього генія його автора.

 Працюючи над твором, він користувався численними історичними документами, знайомився з учасниками подій, збирав цікаві факти й спогади. У романі відтворені й сімейні враження. Прототипом княжни Марї Болконської була мати письменика, в образі Наташі Ростової поєднані деякі риси С.Берс, його дружини, та її сестри Тетяни. У романі діють і реальні історичні особи – Кутузов, Наполеон, Давидом та ін. Проте автор рішуче заперечував думку, що він пише "мемуари”, а не літературний твір. Художній образ у нього – це складне переплетіння й узагальнення багатьох життєвих явищ. За словами письменника, його історичні образи відрізнялися від справжніх, тому що він вільно "розпоряджався їхніми долями і думками”, щоб з’ясувати не лише "закономірності історичного процесу, а й закономірності розвитку людської душі під впливом тих чи інших подій”.

2)    У творі розповідаються про три етапи боротьби Росії з бонапартистською Францією. У першому томі зображено події 1805 р.. коли Росія воювала спільно з Австрією і на її території; у другому – 1806 – 1807 рр., коли російські війська перебували у Пруссії; третій і четвертий томи присвячені Вітчизняній війні 1812 р. у Росії. В епілозі дія відбувається у 1820 р.

       Автор розкриває причини поразки Росії у війні 1805 – 1807 рр., правдиво висвітлює важливі моменти російської історії – Шенграбенську, Аустерліцьку і Бородінську битви, в образах Кутузова і Наполеона показує роль видатної особистості в історії, робить важливі висновки про значення народних мас у суспільному процесі. Фактично у "Війні і мирі” порушується важливіпроблеми всього 19 ст., тому що в подіях 1805 – 1820 рр. Толстой шукає відповіді й на питання 1825 р. (повстання декабристів), 1830 – 1840 рр. (духовна і соціальна криза суспільства), 1861 р. ( выдмына кріпосного права). Поєднання історичного минулого із сучасністю дає можливість письменниковиі зробити певні узагальнення щодо майбутнього.

3)     Сам Толстой відмовлявся віджанрового визначення свого твору,вважаючи за краще називати його просто "книгою”. Письменник мав рацію, тому що традиційні жанри, які існували до написання "Війни і миру”, не втчерповували художньої структури роману. У "Війні і мирі” поєднуються елементи сімейного -           побутового, соціально - психологічного,  філософського, історичного, батального романів,а також документальної хроніки, мемуарів та ін., що дозволяє охарактеризувати його як роман – епопею. 

Ця жанрова форма вперше з’явилася вросійськійлітературі істала художнім відкриттям Толстого. "Війна і мир” як роман – епопея маж такі ознаки:

- поєднання оповідань про події загальнонаціонального значення з росповідями про долі окремих людей;

- відображення широкої панорами російського та    європейського життя 19 ст.;

- зображення різних типів з натурального та свідського середовища, змалювання дійсності у багатьох соціальних планах і виявах;

- в основі роману – визначальні події, які дають змого вітворити тенденції історичного процесу;

- поєднання реалістичних картин із життя 19 ст. з філософськими роздумами автора про свободу і необхідність, ролі особистості в історії, випадковість і закономірність тощо.

Головним героєм роману-епопея є народ. Толстого цікавило місце народних мас в історії, їхній вплив на хід тих чи інших подій. За словами письменника, центральна ідея твору – "думка про народ” - у назві роману. "Мир” - багатозначне слово. З одного боку, це явище, протилежне війні, а з іншого – людська спільнота і всесвіт взагалі. Це те, що протистоїтть насильству і руйнуванню. Працюючи надроманом, письменник мріяв про духовну єдність людей,про братське возз’єднання з метою протидії війні та суспільному злу і несправедливості.

     Показ народної психології у романі поєднується з розкриттям "діалектики душі” окремих персонажів, що визначає особливу поліфонію твору, який є відображенням складної і суперечливої епохи.

4)   Визначальними для характеристики образів Толстой вважав дві критерії: 1) ставлення до народу, до рідної землі; 2) моральний стан героїв, тобто духовне життя чи духовна смерть. Тому персонажі в романі поділяються за принципом контрасту. З одного боку – герої, у яких втілюють принципи простоти, добра, правди, патріотизму, а з іншого – ті, хто "духовно мертві” й протистоять народові. Письменник вважав, що у суспільстві й душі людини триває постійна боротьба між різними началами – природними, які узгоджуються з порухами душі, й неприродними, які походять від соціального абсурду та особистого егоїзму. Боротьба духовного і бездуховного зумовлює основні колізії персонажів.

      Постійні гості салону змальовані сатирично. Коло їхніх інтересів – це придворні плітки, інтриги, розмови про багатство і кар’єру. Мова, жести, міміка присутніх визначаються світовим етикетом. Автор порівнює салон Шерер з роботою прядильної майстерні: "Вечір Анни Павлівни був пущений. Веретена з різних сторін рівномірно і не замовкаючи шуміли”. Це порівняння підкреслює бездуховність життя світського суспільства.

      Іронічно змальований Борис Друбецькой, який з погляду багатьох, є людиною великих можливостей.

Він розумний, вольовий, активний. Але поступово автор розкриває його холодну корисливість, уміння роботи кар’єру, вчасно відкинути добрі наміри. Ці риси з особливою силою виявляються, коли він досягає своєї мети – багатства, одружившись із некрасивою Жулі Карагіною. Автор розрізнює і державну адміністрацію, сатирично зображуючи Растопчина, далеко від народу, та Аракчеєва, "вірного виконавця і наглядача за порядком й охоронця царя”, який виявив свою відданість Олександрові, застосовуючи жорстокість і насилля.

  Із симпатією автор зображує горду і незалежну сім’ю Болконських. Старий Болконський упертий, владний, ні перед ким не схиляє голови, освічений і чесний, але водночас людина з важкою вдачею. Він виховав гідних дітей – сина Андрія, який намагався знайти сенс життя, і дочку, лагідну княжну Мар’ю, яка своє покликання убачала в любові й самопожертві. Толстой вважає, що провінційне дворянство має народу основу, тому в романі Ростови, Болконські, а також П’єр Безухов і Ахросимова протистоять столичній аристократії та панівній бюрократії.

а)     Андрій Болконський

Князь Андрій – один із улюблених образів письменника. Освічений і шляхетний, незадоволений власним життям і навколишнім середовищем, він поринає в духовні пошуки сенсу буття. Відразу впадає у вічі "втомлений, нудьгуючий погляд”, однак поява П’єра Безухова викликає в нього добрі почуття: він    Огидним йому були кар’єристи, бюрократи, розумові та моральні нікчеми, але з людьми щирими, нефальшивими він ставав добрим і відкритим. Важливим моментом душевного воскресіння князя Андрія є його зустріч із П’єром у Бугучарові. Безухов    зустрічі з Наташею Андрій уперше за багато років відчув себе справді щасливим. Однак випадкове захоплення дівчини Курагіним викликає у  нього трагічне розчарування, злість проти життя і людей.

  він убачає тепер в тому, щоб служити йому. Він піклується про своїх селян і, як і вони, прагне захищати батьківщину. У полку його назвали "наш князь”, ним пишалися, його любили. Смертельно поранений у бою, Болконський зрозумів нарешті справжні людські цінності, які не мають нічого спільного з матеріальними благами або славою: "Все, всіх любив, завжди жертвувати собою задля любові – значило нікого не любити, значило не жити цим земним життям”. Зі смертю князя Андрія його любов, думка, істина не вмирають – вони яскравим променем запалають у душі Наташі Ростової, яка теж духовно змінилася.

б)      П’єр Безухов

               Як і Андрій Болконський, П’єр приваблює читачів ідейними пошуками, прагненням знайти своє місце у суспільстві. Залишаючись у  захопленій французами Москві, П’єр зіткнувся з багатьма невідомими явищами, суперечливими фактами і процесами. Здавалося б, смертельні вороги, представники ворожих таборів повинні поводитися інакше, але Толстой як психолог шукає загальнолюдські засоби протидії насильству. І це торжество аморальності, жорстокості пригнічує його, змушує замислитися над проблемами недосконалості суспільства й окремої людини.

              Четверта частина останнього тому роману закінчується картинами, в яких змальовано щасливе кохання П’єра і Наташі. В епілозі автор розкриває новий етап духовної еволюції П’єра Безухова: потреба в діяльності, яка виникла в дні війни і трохи приглушена наступними подіями, в його житі не зникає. Отже, думка П’єра про вдосконалення роду людського в епілозі роману втілюється у дієве прагнення оновити людину і суспільство, знищити соціальний і політичний гніт, об’єднати задля цього передових людей сучасності.

  в)  Образи Наташі Ростової та княжни Мар’ї .

     Велике значення в романі мають жіночі образи, в яких втілено духовні й сімейні ідеї Толстого. Наташа - уособлення кращих рис національного характеру . Її образ подається автором у процесі розвитку. Дівчина керується в житі передусім серцем, почуттями, і це призводить її до непоправних помилок, як, наприклад, в історії з Анатолем Курагіним, з яким вона збиралася втекти. Однак майно Ростових залишилося в Москві, але для героїні багатство нічого не варте, коли йдеться про життя людей. Вона, яка мріяла про романтичні стосунки, знайшла себе в сімейному житті. За цей час вона змінилася: "риси обличчя її визначились і мали вираз м’якості і ясності”. Княжна Мар’я багато в чому схожа на Наташу, але й відрізняється від неї. Якщо Наташа в житті керується переважно серцем, то Мар’я більше розсудлива, поміркована. Їхній світ – це світ духовної краси й безмежної любові.

                У романі діють вигадані, а також реальні історичні персонажі, серед яких важлива роль належить Кутузову і Наполеону – вони розкривають ставлення Толстого до історії, влади, суспільства.

                 

Категорія: Л. Толстой | Додав: oleh888 (07.02.2011)
Переглядів: 8212 | Рейтинг: 3.5/11
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1049
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2016
Конструктор сайтів - uCoz