Томас Стернз Еліот народився 26 вересня 1888 року у американському місті Сент-Луїс. 

            Був сьомою та наймолодшою дитиною в Сент-Луїсі, штат Міссурі, в родині Генрі і Шарлотти Еліотів. Генрі був бізнесменом, а Шарлотта — поетесою. Мати поета була дуже обдарованою жінкою, та крім іншого, написала біографію Вільяма Грінліфа Еліота. Томас Еліот спочатку навчався в Академії Св. Луїса Сміта, де вивчав латинську, грецьку, французьку та німецьку мови, а після цього потрапив до академії Мільтон в Массачусетсі.

В 1906 році поет став студентом Гарвардського університету, в якому вчився до 1909 року, коли він отримав диплом магістра. Того ж часу в «Гарвард Адвокет» були опубліковані його перші вірші.

Його життя різко повернулося в грудні 1908 року, коли йому в руки потрапила книжка А. Симонса «Символістський рух в літературі» (1895), присвячена творчості поета Ж. Лафорга. В 1910 році Томас Еліот поїхав вчитися далі до Сорбони. Там він познайомився з Ж. Верденалем, якому він присвятив свою «Любовну пісню Дж. Альфреда Пруфрока» та який пізніше загинув в битві при Дарданеллах. Поет увійшов в коло творчого життя, яке в той час крутилося навколо Е. Дюркгейма, П. Дженета, Р. де Жормонта, П. Пікассо та Анрі Бергсона.

В 1911 Еліот повернувся до Гарварду, щоб написати дисертацію з філософії, присвячену англійському філософові Ф. Х. Бредлі. В той час він також вивчав санскрит та буддизм, антропологію. Томас Еліот працював в групі, яка включала в себе Сантаяну, У. Джеймса, Бертрана Рассела та Дж. Ройса.

В 1914 році поет улаштувався в Англії завдяки премії на навчання. Разом зі своїм співвітчизником і прихильником модернізму, Езрою Паундом, він почав реформувати поетичний стиль.

В 1921 році після візиту його матері та сестри в поета трапився нервовий зрив, і він поїхав разом з дружиною на лікування до Лозанни (Швейцарія), де закінчив «Пустельну землю». За рекомендаціями Езри Паунда поет скоротив роботу наполовину. У 1922 році Еліот заснував журнал «Крайтеріен».

В 1948 році він був нагороджений Нобелевською Премією з літератури та орденом «за заслуги». В 1957 році одружився зі своєю секретаркою Есме Валері Флетчер (вона була молодшою за Еліота на 38 років). В 1964 році поета було нагороджено Президентською Медаллю Свободи.

4 січня 1965 року Томас Еліот помер від емфіземи, та його прах був відвезений до Церкви Св. Майкла в Іст Кокер.