26 серпня 1880	Народився відомий французький поет у Римі
1887	Переїжджає з матірю і братом в Монако
1899	Перебирається в Париж
1901	Працює вихователем
1905	Знайомиться з Пабло Пікассо
1914	Починається війна і Аполленер вирушає на фронт добровольцем
9 листопада 1918	Помер у Парижі від грипу

1.      Вільгельм Аполінарій Костровицький народився у Римі 26 серпня 1880 році, його рідними мовами були польська та італійська, а французьку він опанував у монастирських школах на півдні Франції. Творчість Аполлінера спиралася на традиції французького фольклору, поезію Франсуа Війона та лірику доби Відродження. Поет був прихильником творчості французьких романтиків, а також поетів межі століть — Поля Верлена, Артюра Рембо, Стефана Малларме.

            1887 -  разом  з матір'ю і молодшим братом Аполлінер переїжджає в

князівство Монако, де учиться в монакському релігійному коледжі

Св.Карла. 1896-1897 - протягом п'яти місяців відвідує ліцей у Ніцці, потім

надходить у ліцей Станіслава в Каннах. Спочатку він відвідував школу в Монако, куди переїхав разом з матір'ю. У 1899 році він перебрався в Париж, де обертався серед авангардистів від мистецтва (серед його друзів були художники Марлен Андре Дерен, Рауль Дюфі, Пабло Пікассо, письменники Макс Жакоб і Альфред Жаррі) і політиків. Костровицький, почавши писати, взяв псевдонім – Гійом Аполлінер.

            У 1902 році він відправився в один з рейнських замків як домашнього

вчителя, зустрів і полюбив англійську гувернантку Анні Плейден, що -

незважаючи на тривалі залицяння - так і не стала його дружиною.

Нещаслива любов була темою багатьох віршів Аполлінера.1901 – публікує вірш  «Місто і серце», у якому сполучається любовна

лірика з урбаністичними мотивами, що буде характерно для усієї творчості

Аполлінера. 1901-1902 – працює в Німеччині як вихователь у німецькій родині.

            1902 – повертається в Париж; стає редактором фінансового видання

«Супутник рантьє». Займається журналістською діяльністю, пише невеликі

статті для журналів  «Європеєць»,  «Сонце»,  «Мессідор»,  «Соціальна

демократія». У тому ж році публікує кілька віршів і оповідань, одне із

яких – «Єресіарх»  (L'еrеsіаrquе) було вперше підписаний псевдонімом

Гійом Аполлінер. 1903 – знайомиться  з поетами Максом Жакобом і Андре Сальмоном і разом з ними засновує журнал  «Езопово свято, що

проіснувало до 1904 р. (вийшло 8 номерів). Стає завсідником літературних

кафе; знайомиться з плеядою визнаних метрів і майбутніх знаменитостей 

Жаном Мореасом, Полем Фором, Альфредом Жаррі, Морісом де Вламінком,

Андре Дереном, Анрі Руссо і багатьма іншими. 1905 – знайомство з Пабло Пікассо. Друкується в журналі «Вірші і проза», який видавався поетом-символістом П.Фором. 1907 – пише заради заробітку два еротичних романи. Виступає з лекціями в Салоні незалежних художників  про поетів і поезію.1908 – у лекції, під заголовком  «Нова поетична фаланга», Аполлінер

висуває програму  нового гуманістичного ліризму.   1909 – починає вести рубрику художньої критики в журналах  «Непримиренний» і «Французький Меркурій»; великий резонанс викликає його стаття  «Поезія символістів».

         У 1914 році почалася Перша світова війна. Аполлінер вирушив на фронт добровольцем, воював рядовим в артилерії, потім лейтенантом у піхотній частині.

             9 листопада 1918 – Аполлінер вмер у Парижі, від грипу, у віці 38 років. Похований 13 листопада на цвинтарі Пер-Лашез.